Фінальна стаття 2020 р. #музейна_скарбниця присвячена символу року прийдешнього - білому бику, якого на полотні «Викрадення Європи» зобразила миколаївська художниця Юлія Валеріївна Гур'єва.
Народилася вона в місті Омськ 27 березня 1968 р. в родині художників Тетяни Михайлівни та Валерія Євдокимовича Купцових. Сміливо можна говорити про художню династію, адже всі вони члени Національної Спілки художників України і відомі митці.
Малювати почала років з трьох. У маленькій майстерні «на трьох», де писали свої роботи мама з татом і ще один друг-художник, для малечі клали на підлогу великий аркуш паперу та видавали гуашеві фарби, і вона повзала по цьому листу, пишучи власний барвистий світ. Причому абсолютно не підозрювала, що таким чином батьки просто займали її увагу, щоб не заважала. Очевидно, ці отримані з дитинства уроки самостійності зіграли певну роль в становленні художниці як професіонала.
Юлія Валеріївна закінчила Одеське державне художнє училище імені М. Грекова (1987 р.) за фахом викладач малювання і креслення та Київський національний університет культури і мистецтв (2004 р.) за фахом «Образотворче та декоративно-прикладне мистецтво».
Сформувавши свої художню мову, оригінальні образні художні форми, естетичне ставлення до реальності, працює в різних жанрах мистецтва: живопис, графіка, прикладне та монументальне мистецтво. У своїх роботах художниця багато уваги приділяє пластиці, колірному рішенню, композиційній побудові, символізму.
Багато років Юлія Валеріївна Гур'єва працює як викладач малюнка і живопису - колись в школах, тепер - в Академії дитячої творчості та муніципальному академічному коледжі. Тут же вчаться її дочки - Кіра і Аріна. У юних художниць вже сьогодні проглядає творчий «код Купцова-Гур'єв».
Полотно «Викрадення Європи» цитує і переосмислює грецький міф, вкотре засвідчуючи актуальність міфологеми стосунків між чоловіком і жінкою. Європа, дочка багатого фінікійського царя Агенора, вийшла з подругами на берег моря. Дівчата збирали квіти, танцювали. Побачивши її, великий Зевс був вражений красою дівчини і вирішив її викрасти. Зевс перетворився на бика з золотими рогами, вкритого золотою вовною. Коли ж Європа, пустуючи, всілася на його спину - стрімко пірнув із нею в море. Даремно кликали на допомогу бранка. Зевс зі своєю здобиччю незворушно плив, поки не вийшов на берег рідного Криту, де й звабив жадану дівчину.
Палітра взаємин бика-Зевса і жінки-Європи на полотні трансформується у виразну живописну притчу про силу і слабкість, любов і ненависть, вічне протистояння та неможливість існувати одне без одного.
І якщо бик, зберігаючи класичні ознаки, приписувані йому стародавнім міфом, залишається символом непохитної первісної могутності, то дівчина позбувається усталених рис покірної жертви й домінує у стосунках із чоловіком-биком. Вона може бути замріяною або відстороненою, але здебільшого постає звабливою тріумфаторкою, впевненою у своїх жіночих чарах.
Картина знаходиться в Музеї мариністичного живопису ім. Р.Г. Судковського
