Мюнхен, Рорбах, Ватерлоо, Ландау, Грюнвальд, Карлсруе, Зульц, Шпеєр, Блюменфельд, неймовірно, але все це - села на території сучасної Миколаївщини. Щоправда, сьогодні вони мають інші назви, а ще на початку ХХ ст. їх назви були автентичними. Це колонії, засновані німцями, вихідцями з західних земель - з Вюртемберга, Бадена, Ельзасу, Рейнської Баварії в ХVIII-ХІХ ст., і названі на честь рідних міст в Німеччині.
Німці з’явилися на півдні сучасної України в той час, коли ці землі увійшли до складу Російської імперії в кінці ХVІІІ ст. Катерина ІІ та Олександр І прагнули якомога швидше заселити вільні землі. Колоністів заохочували великими просторами вільних земель, безвідсотковими позиками на ведення господарства, різноманітними пільгами та привілеями, зокрема звільненням від військової служби, від усіх податків та повинностей на 30 років. Переселенцям обіцяли компактні поселення, «підйомні» гроші, худобу, право самоуправління, свободу віросповідання, дозволили зводити храми та дзвіниці.
Крім того, колонізації сприяла нестабільна ситуація в Західній Європі, релігійні переслідування, негативні наслідки війн - нестача вільних земель, перенаселення, голод, велика кількість людей, що втратили домівки та майно. Тому чимало європейців відгукнулися на запрошення колонізувати північне Причорномор’я, і чи не наймасовіше зголосилися німці, які вже 1787 року почали поступове освоєння південних степів України.
Одночасно з іншими колоніями на Миколаївщині німці із земель Західної Прусії - з Бадена, Фальца, Ельзаса в 1809-1810 рр. заснували колонію Карлсруе (Калістратове, пізніше - Петропавлівка, сьогодні - село Степове Миколаївського району Миколаївської області). Поселення входило до Тилігуло-Березанського колоністського округу у складі Одеського повіту Херсонської губернії.
Є дві основні версії про походження назви поселення «Карлсруе» - перша, що назву колонія отримала від імені першого колоніста Карла Шардта, який прибув в Карлсруе наприкінці літа 1809 р. разом з братами Філіппом і Фінценом. Друга, й більш вірогідна - що назва походить від німецького міста Карлсруе (Karlsruhe) - батьківщини переселенців.
Важливу роль в житті німецької громади займала церква. Німці були глибо віруючими людьми, дотримувалися традицій, звичаїв та обрядів. Храм завжди був центром релігійного, духовного, суспільного життя колонії, засобом збереження своєї культури на новій батьківщині.
Католицька громада в Карлсруе остаточо сформувалася у 1830 році, коли побудували маленьку парафіяльну церкву на честь святого Домініка. А вже в 1861 році заснували католицьку парафію, яка належала до Ландауського деканату Тираспольської дієцезії. Кількість парафіян збільшувалася за рахунок як місцевих, так і жителів сусідніх сіл. Маленька кірха не здатна була вмістити всіх на недільних богослужіннях. Тому у 1864 році пастор Міхаель Станкевич разом з громадою прийняв рішення про будівництво нового храму на честь свв. Петра і Павла. Церкву будували протягом 4-х років - з 1881 до 1885 рік за проектом архітектора Віктора Корфа. А керував будівництвом Фрідріх Селінджер.
Вражає історія цього костелу, який сьогодні є чи не єдиним нагадуванням про колись неймовірної краси німецьку колонію. Ця споруда є одним з найкрасивіших храмів, збудованих німецькими колоністами на Миколаївщині у ХVIII-ХІХ ст., і які збереглися до сьогодні. Однак, важко і сумно усвідомлювати, що за радянського періоду його грабували та нищили, а нині він продовжує невпинно занепадати. Відсутній дах, зруйновано дзвіницю, замуровано вікна та двері. Разом з тим, вражає майстерність архітекторів, бо незважаючи на всі випробування роками, кліматом, грабунками, руйнуваннями, костел все ще зберіг своєю велич.
Знати більше з історії рідного краю просто - відвідайте виставку "Зустріч поколінь", де серед робіт етнічних німців чимало місцевих архітектурних пейзажів і краєвидів
